Досвід ендопротезування кульшового суглобу: лікар Полулях М.В.

Досвід ендопротезування кульшового суглобу

Ендопротезування суглобів нині є однією з самих успішних операцій в ортопедичній хірургії. При ендопротезуванні кульшового суглоба кращі результати досягають у хворих похилого віку із пониженою фізичною активністю. У молодих пацієнтів значно активніший стиль життя, що, звісно, впливає на термін функціонування ендопротезу. Через 10 років 10-15 % хворих потребують ревізійного ендопротезування. Тому сучасні розробки спрямовані на збільшення терміну функціонування ендопротезів, особливо у пацієнтів молодого віку, що досягається застосуванням сучасних матеріалів у виробництві ендопротезів. Удосконалення ендопротезів кульшового суглоба відбувається в багатьох напрямках: оптимізують форму, методи фіксації та покриття чашки і ніжки ендопротеза, пари тертя між головкою та ацетабулярним компонентом, розміри головки.

На сьогоднішній день спеціалісти значну увагу приділяють парам тертя між головкою та чашкою ендопротезів кульшового суглоба. Найбільш поширеними є пари тертя:

  • метал — поліетилен (М–П),
  • кераміка–кераміка (К–К),
  • кераміка–поліетилен з поперечними зв’язками (К–Ппз).

Зазначені пари тертя мають свої переваги і недоліки, а для кожного конкретного хворого необхідно вибирати «золоту середину». Найпоширенішим у наш час залишається ендопротез кульшового суглоба з парою тертя метал–поліетилен. Однак, згідно з даними літератури, поліетилен у цій парі тертя має досить високий рівень стирання — від 0,1 до 0,5 мм на рік. Необхідно враховувати, що воно відбувається як у парі головка-вкладиш, так і вкладиш–чашка. Продукти зносу поліетилену спричиняють остеоліз стегнової кістки і кульшової западини, що призводить до розвитку гранульом та асептичної нестабільності ендопротеза. Зносостійкість поліетилену чашки збільшують шляхом поперекового «зшивання» полімерних ланцюгів молекул поліетилену, тобто створення так званого поліетилену з поперечними зв’язками («cross linking»), який має значно вищі механічні властивості. Таку чашку можна застосовувати в парах тертя М–Ппз та К–Ппз. Наукові дані свідчать, що протрузія поліетилену в парі М–Ппз становить 0,03–0,06 мм на рік.
Зміни в чашці ендопротеза стосуються форми, полірування та точнішої підгонки до зворотного боку поліетиленового вкладиша. Крім того, в сучасних моделях ендопротезів обмежено кількість отворів для шурупів, а вільні від них отвори закривають відповідними заглушками. Існують моделі, у яких взагалі немає отворів, однак у таких випадках виникають складнощі з визначенням ступеня посадки чашки. Саме внутрішня поверхня і отвори є джерелом стирання поліетилену, продукти якого проникають через отвори в чашці і викликають остеоліз дна кульшової западини. Триває дискусія між прихильниками різьбових чашок і чашок, що запресовуються.
Кроком вперед було застосування ендопротезів кульшового суглоба з великим розміром головки. Велика головка значно зменшує вірогідність вивиху ендопротеза завдяки збільшенню так званого «jump distance». Порівняльний аналіз 1 181 протезуванькульшового суглоба показав, що в середньому у 1,5 % хворих виникали вивихи протезів, причому, чим більший розмір головки, тим менший відсоток виникнення вивиху. У випадку розміру головки 28 мм вивихи виникали у 3,7 % пацієнтів, 32 мм — 1,2 %, 36 мм — 0,2 %.
Прогресом у ендопротезуванні кульшового суглоба було застосування кераміки. Пару тертя кераміка–кераміка вперше використав француз Pierre Boutin у 1970 р. Клінічні апробації ендопротезів кульшового суглоба з керамічними парами тертя були досить невдалими через крихкість кераміки. У сучасних протезах четвертого покоління застосовують тверду кераміку, тому теоретично можливість переломів складає лише 1:2000 випадків за десятирічний період.

Кераміка — це один із найтвердіших матеріалів з низьким рівнем тертя і утворенням продуктів стирання, що в парі К–К становить лише 0,001 мм/рік. Очевидні біосумісність та біоінертність, стійкість до зношування кераміки забезпечують тривале використання ендопротезів у молодих активних пацієнтів.
Необхідно також звернути увагу на варіанти ніжок ендопротезів, які підбирають відповідно до анатомічних особливостей каналу стегнової кістки пацієнта. Цікаві розробки представляють виробники для пацієнтів молодого віку —ендопротези маленького розміру з фіксацією у проксимальному відділі стегна, подовжені ніжки та ніжки з урахуванням фізіологічних вигинів стегна. Однак треба зауважити, що такий широкий арсенал протезів з’явився в Україні лише упродовж останніх років.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.




Услуги по раскрутке сайтов от Seo Solution.